Миколай мандрує світом

Коли замерзла річка І став біленьким гай, Прийшов у темну нічкуНа землю Миколай.
Від хати і до хати Снігами через лід Спішить, спішить завзятоСтаренький сивий дід.
Він в шапці-невидимці У теплім кожушку, Приніс усім гостинці У чарівнім мішку.

Скільки ж приємних хвилювань приносить очікування на чудове свято – День святого Миколая! Що він подарує – чи не різочку часом? 19 грудня - день Сятого Миколая, довгожданний день зустрічі з мріями та подарунками. Свято дитинства й щедрості, на яке щорічно чекають наші вихованці. От і нині всі діти з самого раночку виглядають візитера, аби отримати подарунки, але не тільки отримати, а й подарувати Миколаю щось незвичне. Довго й старанно учні 8 класу готували для святого справжнісіньке свято, аби показати, як вони люблять його, які вони слухняні й талановиті.А ще нам допомагали учні початкових класів: хлопчики 2-х класів показали танок ангелочків, а дівчатка 1-х класів - танок сніжинок.Сподіваємося, що Миколаю сподобалося наше маленьке свято.

Як ви пересвідчилися, свято Миколая вчить нас злагоди і доброзичливості, кличе нас до милосердя, будить наше людське сумління, вчить любові до ближнього, до оточуючого середовища, до своєї неньки України

Виставка учнівських композицій "Дарунки пані Осені"

Легенький вітерець несе срібні ниточки павутиння. Повітря напоєне незрівняними пахощами айстр, чорнобривців, жоржин… Сонце уже не таке спекотне, як влітку: воно лиш лагідно торкається обличчя, ласкавою посмішкою осяває будинки, дороги, краєвиди, вже не так рано виринає з-за неозорого обрію і чомусь квапливо поспішає увечері спати. Та зараз небо, ясне та яскраве, радіє сьогоденню.

Ви чуєте? Це тихі кроки господині — осені, яка вже при йшла на зміну теплому літу.

  Ласкава осінь вже прийшла,

Дари нам щедрі принесла,

Щоб вся країна, кожна хата

Була щаслива та багата.

Нема на світі кращого села,

Де і сміється, і співає серце.

Нема на світі кращого села,

Де життя мого джерельце

Може десь земля є краща й вища,

Й небо десь є золоте,

Найдорожча та, де вишня

Вишня мамина цвіте.

Кожного року у вересні-місяці наше село святкує День села. І цей рік не став виключенням. У нашому класі була проведена виховна година " Моє село - моя колиска". Оскільки  свято Дня  села співпадає з днем визволення Великих Сорочинець від німецько-фашистських загарбників, учні нашого класу відвідали краєзнавчий музей, де ознайомилися з історією свого села. Здавна так повелося, що молоде покоління шанобливо ставиться до людей поважного віку. Сьогоднішнє свято по праву слід розпочати із шанування людей, які є гордістю сільської громади. На їх долю випав непосильний тягар війни. Вони захищали рідну землю в боях, своєю працею в тилу наближали велику перемогу.

І на землі, де ти ходив,

 ти будеш вічно жити.

Цього тижня у нашому класі відбулася виховна година присвячена Тарасу Григоровичу Шевченко .                      Шевченко… Слово це озивається в серці кожної людини, багатьма тонами. Скрізь воно супроводжує нас. Ми проходимо бульварами, вулицями, парками імені Шевченка. Величні монументи поетові височать у Харкові, Києві , на могилі поблизу Канева, в селі Кирилівці, де проминули його дитячі літа. Але це все – лише невеличка частка тієї всенародної шани, глибокої любові, що її відчуває до поета людина. Більше того, Шевченко є символом народу.

                             Щовесни, коли тануть сніги,

                                 І на рясті просяє веселка,

                            Повні сил і живої снаги,

                            Ми вшановуєм пам'ять Шевченка 

                          Справля Україна великеє свято,-

                            В цей день народився творець «Кобзаря».

                            Повага на всіх і на всіх пишні шати,

                                     Лунають усюди слова пісняра.                            

Якихось 47 літ судилося Шевченкові топтати ряст. До болю мало. Життя Тараса Шевченка закінчилося. Починалося безсмертя.

Спи спокійно, поете! Україна твоя

Вже розправила крила орлині.

Так, як мріяв колись ти в жагучих піснях

На засланні в чужій самотині.

Правила поведінки в школі      

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ

Учень приходить в школу за 15-20 хвилин до початку занять, чистий і охайний, займає своє робоче місце з першим дзвінком, готує все необхідне навчальне приладдя.

Забороняється вживання непристойних виразів і жестів.

Не можна без дозволу педагогів або медичної сестри (за узгодженням з батьками) йти з школи та її території в урочний час.

У разі пропуску занять до 3-х днів учень зобов'язаний пред'явити класному керівнику довідку або записку від батьків (осіб, їх заміняють) про причину відсутності на заняттях. У разі пропуску більше трьох днів учень зобов'язаний представити довідку з медичної установи.

Учень школи повинен проявляти пошану до старших, піклуватися про молодших. Школярі поступаються дорогою дорослим, старші - молодшим, хлопчики - дівчаткам.

Поза школою поводяться скрізь і усюди так, щоб не принизити свою честь і гідність, не заплямувати добре ім'я школи.

Учні бережуть майно школи, акуратно ставляться як до свого, так і до чужого майна, дотримуються чистоти і порядку на території школи.

Фізична конфронтація, залякування і знущання є неприпустимими формами поведінки.

Не дозволяється жувати гумку, користуватися плеєром і мобільним телефоном на уроках.

ПОВЕДІНКА НА УРОКАХ

Коли вчитель входить в клас, учні встають, вітаючи вчителя. Так само учні вітають будь-якого дорослого, який увійшов до класу під час занять, окрім уроків інформатики, коли учні працюють за комп'ютером.

Під час уроку не можна шуміти, відволікатися самому і відволікати інших товаришів від занять розмовами, іграми і іншими справами, що не стосуються уроку.

Якщо під час занять учню необхідно вийти з класу, то він повинен попросити дозволу у вчителя.

Якщо учень хоче поставити питання вчителеві або відповісти на питання вчителя, він піднімає руку.

Під час уроку учень має право ставити питання вчителеві, якщо не зрозумів матеріал під час пояснення.

Учень має право в коректній формі обстоювати свій погляд і свої переконання при обговоренні різних спірних і неоднозначних питань.

ПОВЕДІНКА УЧНІВ ДО ПОЧАТКУ, НА ПЕРЕРВАХ І ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ УРОКІВ

Під час перерви учень зобов'язаний: - підтримувати чистоту і порядок на своєму робочому місці; - вийти з класу, якщо попросить вчитель; - підкорятися вимогам чергового вчителя по поверху.

Під час перерв забороняється бігати по сходах, поблизу віконних отворів і в інших місцях, не пристосованих для ігор.

Під час перерв забороняється штовхати один одного, кидатися предметами і застосовувати фізичну силу.

У школі забороняється тютюнопаління.

Категорично не можна самовільно розкривати вікна, сидіти на підвіконнях.

Цінності життя

                            Життя — це просто дивна казка,                          

В яку приходимо лиш раз.

Тут для людей любов і ласка,

І світло сонечка для нас.

І небеса бездонні сині,

Чарівні зорі в небесах.

Ключі високі журавлині,

І вся оця земна краса.

Життя складне, але чудове,

Ми робимо в нім відкриття.

Й завжди ідемо в невідоме,

Тим цікавіше нам буття...

Народжуючись, кожна людина отримує найважливіше право – право на життя. Воно дається їй тільки раз і кожній – своє. 

Людське життя… Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед і гірке, як полинь, воно триває лише від народження до смерті, і його не можна прожити двічі.

Люди, їх мільйони, всі вони зовсім різні і неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом. А починається все світанком життя – дитинством.  

Коли дитина народжується, її свічка починає горіти. Тремтливий вогник поступово розгоряється, але він може згаснути будь-якої миті від легенького вітру, як дитина від хвороби. Тому батьки прикривають це полум’я долонями, щоб їхня дитина мала шанс на довге життя.

  Для сучасних школярів характерною є потреба в пізнанні минулого свого народу, своєї нації. Сьогодні, як ніколи, молодь гостро відчуває потребу захищати своє майбутнє, свою країну, потребу в знані мови та культури.

Тут  на  рідній  землі , наша  святиня ,  скарбниця  наших почуттів – сім’я. Тільки  у  своїй  родині , у  сім’ї  ми  відчуваємо  найбільшу  радість  життя -  святе  почуття: ми  потрібні  і  близькі  один  одному. 

Понад усе наші люди люблять волю, щоб їхній праці і життю ніхто не заважав. Бо сам народ миролюбний, цінує мир і спокій, ніколи не завойовував чужих земель, хоча сам страждав від набігів різних войовничих народів і змушений був проганяти ворогів зі своєї землі .

Життя триває… Часто ми зацікавлені лиш своїми проблемами і не помічаємо нічого навколо себе. А поряд, на жаль, багато  бідних людей, які з різник причин ледве виживають.

Милосердна людина не залишається бай­дужою до чужого горя, вона обов'язково допоможе чи то матеріально, чи підтримає словом. На безко­рисні вчинки, звичайно, здатні не всі, але саме такі вчинки збагачують нашу духовну скарбницю і розцвічують сіру буденність страждальної душі .

 Жити – це не означає дихати, це означає – діяти. Як­що кожен із нас буде небайдужим до чужого го­ря, то це полегшить життя іншої людини.

Життя — це шанс.

 Скористайся ним. 

 Життя — це краса.

 Милуйся нею...

Життя — це мрія.

 Здійсни її.

 Життя — це виклик.

Прийми його.

Життя — це обов'язок.

 Виконай його.

 Життя — це цінність.

Цінуй його.

 Життя — це любов.

  Насолоджуйся нею.

 Життя — це тайна.

 Пізнай її.

Життя — це удача.

 Шукай цю мить.

 Життя таке чудове.

 Не марнуй його.

 Це твоє життя.

 Борони його.