Свято Єднання

На росах, на водах, на всіх переходах

Курличеш  мені в журавлиних ключах.

Моя Україно, родима країно,

Ясні небеса в материнських очах.

 Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини…Немає життя без України, бо Україна – це мати, яку не вибирають, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна  - це пісня, яка вічна на цій землі, бо Україна – це наше минуле, сьогодення і майбутнє.

 Народ живий, допоки жива його історична пам’ять. Кінчається пам’ять – кінчається нація, починається щось інше. Багатовікова історія українського народу, народу-великомученика, на долі якого було досить лиха.

  Упродовж багатьох століть обрубували корені нашого минулого, і можна лише подивуватися, що порубані, потоптані , понищені, вони знову відростали. Протягом багатьох років Україна стогнала під владою чужоземців, але не корилася, намагалася здобути волю. І втеперішні дні, коли йде війна на Сході України, наш народ піднявся, щоб захистити свою єдність і незалежність.